Втручання в особисте життя кримінальна відповідальність

Порушення недоторканності приватного життя

Поширення зазначених відомостей — це передача їх третім особам у будь-якій формі: усно, письмово, шляхом показу документів, фотографій, особистих записів та ін. Закон особливо виділяє способи, пов’язані з публічним розповсюдженням цих відомостей, так як в даній ситуації виникає небезпека ознайомлення з ними невизначено широкого кола осіб.

Втручання в особисте життя кримінальна відповідальність

Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції гарантується безпосередньо Конституцією України, а також ст. 306 ЦК України. За її порушення ст. 163 КК України передбачено кримінальну відповідальність. Відповідно до статей 9 і 41 Закону України "Про телекомунікації" Статут про дисципліну працівників зв’язку України передбачає дисциплінарну відповідальність працівників зв’язку за розголошення таємниці листування, телефонних розмов, інших повідомлень, що передаються засобами зв’язку; оператори, провайдери телекомунікацій вживають організаційно-технічних заходів щодо захисту інформації згідно з чинним законодавством.

Втручання в особисте життя кримінальна відповідальність

3. За згодою потерпілого звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка без застосування насильства вилучила у іншої особи її особисті папери (фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) і до притягнення до кримінальної відповідальності добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула інформацію власнику та повністю відшкодувала завдану шкоду.

Коментар до статті ення — недоторканності приватного життя

3) незаконне її використання; 4) незаконне поширення конфіденційної інформації про особу; 5) поширення її у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації. Всі ці дії утворюють склад злочину, передбаченого ст. 182, лише у випадку, якщо вони здійснюються без згоди особи, якої вони стосуються.

Кримінальна відповідальність за порушення недоторканості приватного життя

Збирання конфіденційної інформації про особу передбачає отримання їх у будь-який спосіб, у т.ч. шляхом викрадення. Якщо збирання таких відомостей було поєднано з порушенням недоторканності житла або порушенням таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ст. 182 і ст. 162 або ст. 163.

Втручання в особисте життя кримінальна відповідальність

Безпосереднім об’єктом злочину є право громадянина на недоторканність приватного життя, особисту та сімейну таємницю. Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без й згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кримінальна відповідальність за порушення недоторканності приватного життя

Стаття 137 КК РФ передбачає кримінальну відповідальність за порушення недоторканності приватного життя. У даній статті мова йде про кримінально-правову охорону конституційного права кожного громадянина на недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю, захист честі і доброго імені, закріпленого у ч. 1 ст. 23 Конституції РФ. У КК РРФСР 1960 р. такої статті не було, як не було і згаданих гарантій в Конституціях РРФСР і СРСР.

Реферати українською

У сучасному юридичної науці, як й у чинному законодавстві, немає спільного розуміння права на недоторканність приватного життя. Немає і чіткого визначення поняття "приватне життя". Одні фахівці з галузі правами людини продиктовані тим, що на недоторканність приватного життя напряму пов'язане зі свободою думки, совісті й релігії, свободою висловлювання свою думку, свободою зборів і асоціацій, правом створювати сім'ю. Інші беруть у декларація про повагу приватного життя право розташовувати собою, декларація про таємницю приватного життя й таємницю кореспонденції, декларація про захист особи і декларація про на повагу до особовому статусу.

Критерії правомірного втручання в особисте життя фізичної особи

Лікар зобов’язаний на вимогу пацієнта, членів його сім’ї або законних представників надати їм таку інформацію повністю і в доступній формі. В особливих випадках, як і передбачає частина З статті 39 Основ законодавства України про охорону здоров’я, коли .повна інформація може завдати шкоди здоров’ю пацієнта, лікарю може її обмежити. У цьому разі він інформує членів сім’ї або законного представника пацієнта, враховуючи особисті інтереси хворого. Таким же чином лікар діє, коли пацієнт перебуває у непритомному стані, У разі відмови у наданні або навмисного приховування медичної інформації від пацієнта, членів його сім’ї або законного представника вони можуть оскаржити дії чи бездіяльність лікаря безпосередньо до суду або, за власним вибором, .до медичного закладу чи органу охорони здоров’я.

Реферат Кримінальна відповідальність за порушення недоторканності приватного життя

Загальною ж у всіх дослідженнях є думка про те, що право на недоторканність приватного життя подібно праву власності або авторському праву, є складним за складом правовим інститутом і складається з окремих правомочностей індивіда. Перелік цих правомочностей, закріплений в законах і міжнародних нормативних правових актах, не є вичерпним, насамперед, в силу постійного розвитку суспільних відносин.

Втручання журналіста в особисте життя людини

При збиранні і публікації матеріалу, журналіст часто вирішує ди­лему — що переважає в даному конкретному випадку — право ауди­торії на отримання інформації, чи право особи на таємницю при­ватного життя. В кожному випадку, не слід потурати нездоровому інтересу до сенсацій. Кожному гарантується право на невтручання воє приватне життя. Однак, у деяких випадках, це право може бути порушене. На жаль, часто журналісти порушують недотор­каність приватного життя без достатніх на те підстав, і в результаті порушують не лише етичні норми, а і закон.

Актуальні проблеми кримінального права

Практика застосування КК України 2001 р. показує, що з’явилося чимало нових проблем, які пов’язані з недосконалістю конструкцій тих кримінально-правових норм, які частіше за все використовуються при кваліфікації насильницьких діянь, які вчиняються щодо членів сім’ї. Розглянемо ті з них, які викликають найбільший науково-практичний інтерес з точки зору більш надійного кримінально-правового захисту членів сім’ї від насильницьких посягань.

Конституція України про заборону втручання в особисте, сімейне життя та дотримання цієї норми в мас-медіа

Кожна людина має право самостійно визначати свою поведінку та досягати будь-якої особистої мети в рамках, створених суспільними і державними інтересами, правами та інтересами інших людей. Кожна сім’я може в тих же рамках самостійно визначати свої внутрішні відносини з приводу користування і розпорядження спільним майном, виховання, освіти й утримання дітей, піклування про непрацездатних членів сім’ї, праці і дозвілля тощо. Особисте життя включає і право встановлювати, підтримувати та розвивати зв’язки з іншими людьми, тому воно виходить як за межі інтимного життя, так і за межі роботи, інших ділових інтересів.

Кримінальна відповідальність за вчинення насильства в сім’ї

Найбільш тяжким злочином, який може бути вчинений внаслідок насильства в сім’ї, є вбивство, тобто протиправне винне заподіяння смерті іншій людині. Ст. 115 Кримінального кодексу України (далі – КК) встановлює відповідальність за умисне вбивство. КК також містить норми, які передбачають відповідальність за вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК), умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК) та вбивство через необережність (ст. 119 КК).

Втручання в особисте життя кримінальна відповідальність

Основами законодательства Украины о здравоохранении (в 40) предусмотрено, что медицинские работники и другие лица, которым в связи с выполнением профессиональных или служебных обязанностей стало известно о болезни, медицинском обследовании, осмотре и их результатах, интимной и семейной сторонах жизни гражданина, не имеют права разглашать эти сведения, которые считаются врачебной тайной (информацией о пациенте), кр им предусмотренных законодательными актами (речь идет, в частности, о. КПК Украины,. Закон Украины»Об оперативно-розыскной деятельности»и др.) случаев нарушения врачебной тайны может повлечь уголовную повидальнисть на основании статей 132 и 145. УК Украин5. КК. України.